Інформація від лікаря-педіатра Карпенко Наталі Володимирівни
Полакурія (денна, нічна) – це збільшення частоти сечовипускань протягом дня або ночі. Тобто дитина починає частіше проситись в туалет.
Зазвичай, часті сечовипускання можуть тривожити дітей віком від 3 до 6 років після того, як дитина навчається користуватися туалетом.
Більшість маленьких пацієнтів з симптомами полакурії – хлопчики. Не варто нервувати☝🏻, адже цей стан не викликається будь-якими фізіологічними дефектами.
Зазвичай такий стан може тривати 3-4 місяці. Лікарі вважають, що полакурія пов’язана з психоемоційним навантаженням дитини. Симптоми є мимовільними і ненавмисними і часто з’являються, коли дитина починає відвідувати дитячий садок / школу, або якщо має місце емоційний стрес, обумовлений частіше за все проблемами в сім’ї, а також змінами в повсякденному побуті дитини.
Особливо цікаво, що малюк при цьому себе абсолютно нормально почуває!
Варто пам’ятати, що часте сечовипускання може бути симптомом багатьох хвороб (запалення сечовидільної системи, неврологічні розлади, цукровий діабет і т.д.). Тому огляд лікаря дуже важливий, рекомендовано також провести діагностику☝🏻.
Симптоми полакурії:
📎дитина раптом починає мочитися кожні 10-30 хвилин, а загальна частота сечовипускань може досягати 30-40 в день;
📎при кожному сечовипусканні виділяються невеликі порції сечі;
📎під час сечовипускання дитина не відчуває болю в животі чи боці;
📎у дитини немає нетримання сечі (дитина не мочить трусики і не пісяє в штанці протягом дня);
📎дитина не п’є надмірну кількість рідини;
📎немає ознак поліурії (великої кількості сечі) – колір та запах сечі в нормі;
📎часте сечовипускання не турбує дитину під час сну. Нічні сечовипускання можуть бути присутніми в 25% випадків, але їх частота значно нижча в порівнянні зі світлим часом доби.
Цей стан абсолютно доброякісний та проходить самостійно. Інколи може бути потрібна допомога дитячого психолога.
Батьки та близькі теж можуть допомогти малюку! Насамперед, потрібно зменшити психоемоційне навантаження. Спробувати відволікати малюка, поступово розтягувати час сечовипускання. Наприклад, запитайте “ти дуже хочеш в туалет чи може трішки потерпимо, поки дограємось, або дійдем додому?”. Поступово хвилинки можна збільшувати.
Головне, не заставляти дитину стримуватись, якщо хоче – нехай йде! Заставляючи, можна ненароком погіршити ситуацію, краще допомагати у вигляді діалогу, домовленостей.
Ні в якому разі не висміюйте, не критикуйте та не карайте дитину через її стан, це все тільки погіршить ситуацію.
Обмежте «збуджуючі» ігри / перегляди мультиків / фільмів / телепередач, віддайте перевагу малюванню, збору пазлів, конструкторів, читанню.
Дитині потрібно розслабитися. Переконайтеся, що у неї є позитивні емоції, улюблені заняття і захоплення.
Будьте здорові!