Статтю підготувала сімейна лікарка Каймакан Вікторія Сергіївна
Гіпотиреоз — це порушення, при якому щитоподібна залоза виробляє недостатньо гормонів для потреб організму.
Щитоподібна залоза — це маленький орган, розміщений біля основи шиї та є ендокринною залозою. Він відповідає за продукцію та вивільнення двох гормонів: трийодтироніну (T3) та тироксину (T4), які регулюють функцію більшості тканин організму, а також впливають на метаболізм і термогенез (теплопродукцію).
Функція щитоподібної залози контролюється гіпофізом, який вивільняє тиреотропний гормон (ТТГ), що стимулює продукцію T3 i T4 щитоподібною залозою.
Функції щитоподібної залози та гіпофізу зберігають тісну залежність (негативний зворотний зв’язок): підвищена концентрація гормонів щитоподібної залози спричиняє зменшене вивільнення ТТГ гіпофізом
, а дефіцит гормонів стимулює продукцію ТТГ
.
Причини гіпотиреозу:
• хвороба Хашимото, тобто хронічний аутоімунний тиреоїдит (АІТ);
• стан після хірургічного видалення щитоподібної залози;
• стан після лікування радіоактивним йодом;
• інші запалення щитоподібної залози (наприклад, підгострий тиреоїдит, післяпологовий тиреоїдит – у цих випадках гіпотиреоз може бути минущим);
• медикаментозний гіпотиреоз (спричинений певними препаратами);
• вторинний гіпотиреоз при захворюваннях гіпофіза.
Основні симптоми, що вказують на гіпотиреоз – це:
• постійне відчуття холоду;
• стомлюваність/сонливість;
• пригнічений настрій;
• порушення пам’яті;
• збільшення маси тіла;
• дефекація відбувається рідше/закреп;
• уповільнене серцебиття, низький артеріальний тиск;
• бліда, суха шкіра, що може лущитися, сухе волосся;
• порушення менструального циклу.
У лабораторних дослідженнях можна виявити підвищений рівень холестерину та анемію
. Симптоми гіпотиреозу можуть мати різну вираженість, від легкої до дуже важкої. Особи з легким гіпотиреозом можуть не спостерігати у себе жодного з перерахованих симптомів, однак якщо захворювання не буде діагностоване з вчасним лікуванням, то воно може підступно розвиватись. Наслідками важкого гіпотиреозу можуть бути хвороби серця, безпліддя, а в дуже важких випадках навіть кома.
У разі появи симптомів, що вказують на гіпотиреоз, слід звернутись до сімейного лікаря, який після медичного обстеження (збору анамнезу та фізикального обстеження) прийме рішення щодо необхідності проведення аналізу на ТТГ. Систематичні дослідження ТТГ також необхідно проводити в осіб, у сім’ї яких виявлено хворобу Хашимото
. Особливо важливо діагностувати гіпотиреоз у жінок, які планують вагітність
, оскільки цей стан має дуже негативний вплив як на матір, так і на плід. Саме тому багато спеціалістів рекомендують проводити аналіз на ТТГ у кожної жінки, яка планує вагітність.
Для того, щоб підтвердити гіпотиреоз, необхідно провести гормональні дослідження
. Початкове дослідження, яке оцінює функцію щитоподібної залози, може призначити сімейний лікар. Якщо отриманий результат буде патологічним (вище верхньої границі норми), необхідно провести вимірювання концентрації тироксину (FT4). Первинний гіпотиреоз (пов’язаний із захворюванням щитоподібної залози, а не гіпофіза) діагностують у тому випадку, якщо співіснує підвищена концентрація ТТГ та знижена концентрація FT4.
У разі постановки діагнозу гіпотиреоз, лікар намагатиметься встановити його причину.
У цьому допоможе:
• УЗД щитоподібної залози – при хворобі Хашимото можна виявити зменшення розмірів щитоподібної залози та знижену ехогенність;
• Визначення антитиреоїдних антитіл у сироватці крові, особливо антитіл до тиреопероксидази (АТПО) чи тиреоглобуліну (АТТГ) – підвищена концентрація АТПО є характерною для хвороби Хашимото.
Лікування гіпотиреозу полягає у систематичному заміщенні гормонів щитоподібної залози
. Синтетичний левотироксин є ідентичним з гормоном, що виробляється у щитоподібній залозі і має таку ж саму дію. Існує багато препаратів левотироксину, які можуть відрізнятись за ефектом дії. Найкраще завжди вживати один і той же препарат.
Систематична замісна терапія гормонами щитоподібної залози призводить до нормалізації концентрації ТТГ та відновлення нормального функціонування організму. Більшість хворих можуть лікуватись амбулаторно. Особи з важким гіпотиреозом або з супутніми серйозними захворюваннями можуть потребувати стаціонарного лікування.
Левотироксин необхідно вживати систематично, найкраще в один і той же час доби, зазвичай зранку, обов’язково натщесерце, приблизно за 30–60 хв до прийому їжі
. У кожному випадку лікар в індивідуальному порядку визначає початкову дозу лікарського засобу. У подальшому проводяться контрольні дослідження концентрації ТТГ і на основі отриманого результату лікар модифікує дозу лікарського засобу. Початково може бути необхідним частіший контроль ТТГ (приблизно кожних 6–12 тижнів). Натомість після стабільної компенсації гіпотиреозу контроль ТТГ можна проводити рідше (кожних 6–12 місяців).
Слід інформувати лікуючого лікаря про вживання усіх інших лікарських засобів – деякі лікарські засоби (наприклад, препарати заліза) не слід застосовувати з левотироксином в один і той же час доби.
Більшість пацієнтів з гіпотиреозом вимагають лікування левотироксином та систематичного контролю ТТГ впродовж усього життя. У деяких випадках (при післяпологовому тиреоїдиті, підгострому тиреоїдиті, медикаментозному гіпотиреозі) може спостерігатись самостійне одужання і зникнення гіпотиреозу.
Бережіть себе та вчасно звертайтеся до лікаря
