Друзі, сьогодні маємо підняти дуже складну і емоційно важку для всіх тему – проблему смерті близької людини та ролі лікаря у цьому процесі.
Окрім емоційно-психологічної важкості, тут є і складна частина формальностей – виклик служб для констатації смерті, отримання довідки про смерть та виконання дій, необхідних для поховання.
Смерть – це проблема не окремої людини, а соціальне питання, яким опікуються органи місцевого самоврядування та держави. Однак, на найвищому законодавчому рівні є певні невизначеності щодо алгоритму дій учасників процесу.
І тут важливе питання, хто має констатувати смерть людини? Якщо це сталося у лікарні, все зрозуміло. А якщо поза її межами, вдома?
Враховуючи, що наші відділення є у різних містах України, ми бачимо, що кожний регіон вирішує питання самостійно. У Києві – через виїзд швидкої допомоги. А, наприклад, у Ніжині, міська рада інформувала мешканців, що констатація смерті буде відбуватися лише якщо декларацію укладено з комунальною клінікою міста чи не укладено взагалі.
Але констатація смерті за програмою медичних гарантій не входить до пакету послуг по декларації. А видача довідки про смерть – входить і видається родичам померлого при наявності необхідних документів.
Виходить, що виїзд на констатацію смерті не компенсується НСЗУ, і при цьому включає необхідність для медичного закладу мати транспортний засіб, водія, чергового лікаря у своєму розпорядженні 24/7. Адже констатація смерті має відбуватися не пізніше ніж через 12 годин, а пацієнт може перебувати у будь-якій частині Києва, іншому місті чи селі (прописка не є обмеженням для укладення декларації).
Для комунальної клініки тут проблем менше, адже міські та сільські громади, що є власниками закладів, додатково фінансують їх із місцевих бюджетів. Що стосується приватних закладів, то вони просто не можуть надавати послуги, не передбачені Договором із НСЗУ та, відповідно, які не оплачуються замовником – державою.
Ці невизначеності значно ускладнюють роботу лікарям на місцях. Адже саме вони “на передовій” з пацієнтами стикаються з негативом та подекуди з конфліктами. Але найбільше страждають мешканці, які втратили близьку людину і ще мають розбиратися, хто ж все-таки констатує факт втрати…
Дуже хочеться закликати всіх причетних до даного питання чітко визначити правила: чи то закласти у межі програми медичних гарантій НСЗУ із окремим фінансуванням для закладів, чи зафіксувати як сферу відповідальності місцевої влади із компенсацією коштів із державних бюджетів з податками, які всі ми справно платимо.